НЕВИМО́ВНИЙ, а, е. Який важко виразити, передати словами. Настя схилила голову над розкішним поликом, а серце її сповнилось жалем невимовним, мов криниця водою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 71); Ми не всі повернулись з бою після димних пекучих ран, невимовною журбою на могилах цвіте катран… (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 39); Максим не може відірвати погляду від тої невимовної, дивовижної краси (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 105).
НЕВИМОВНИЙ
Тлумачення слова