НЕВИЛА́ЗНИЙ, а, е, розм.
1. По якому важко пройти, з якого не можна вибратися; непролазний. З правого боку у нас непролазний ставок, з лівого — невилазне провалля (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 11); Дощ. Валки машин в невилазних калюжах (Олександр Довженко, I, 1958, 357).
2. перен. Якого важко позбутися. Те все перенесе тільки гартована у лихій долі, у щоденній недостачі та невилазних злиднях людина… (Панас Мирний, I, 1954, 50); Жінка твоя ось що каже, Танасію: нема їй чим жити, борги невилазні, хочуть Худик та Косован вашу хату за борги відсудити (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 86).