НЕВИКРИТИЙ

НЕВИ́КРИТИЙ, а, е. Якого не викрили, не виявили, не розкрили. [Градов:] Одна підлість неодмінно тягне за собою другу, один невикритий злочин призводить до нового злочину (Вадим Собко, П’єси, 1958, 249); [Камо:] Це ж не можна, щоб Камо замовк назавжди, щоб впивались тріумфом жандармські тхори, щоб, невикритий, знову пробрався в ряди провокатор мерзенний… (Олександр Левада, Драми.., 1967, 5).