НЕВИ́ДЕРЖКА, и, жін. Стан, коли хто-небудь не дотримується чогось. Я довго потім лаяла себе за невидержку об’єктивного тону того вечора (Леся Українка, V, 1956, 434);
// у знач. присудк. сл. Не можна переносити, витримувати кого-, чого-небудь. — Її теперішня господиня жалілась мені, що в хаті од неї невидержка нікому (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 321); Вже мені й жити з ним невидержка! (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 373); Ворог рушив уперед. Його артилерія намацувала партизанські гармати. Не раз і не два падали партизани. Але була вже невидержка (Юрій Яновський, I, 1958, 152).
НЕВИДЕРЖКА
Тлумачення слова