НЕВВІ́ЧЛИВІСТЬ, вості, жін. Абстр. ім. до неввічливий;
// Неввічливий вчинок, неввічлива поведінка. — Я думав, ти мені її [книгу] подаруєш. — Ні, — відказав Шартен. — Ходімо! Парні не став наполягати, хоча така неввічливість була для нього трохи несподіваною (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 296).
НЕВВІЧЛИВІСТЬ
Тлумачення слова