НЕВТИШИ́МИЙ, а, е. Який не зменшується, не втихає; безконечний, постійний. Се розпука моя, невтишима тоска, Се любов моя плаче так гірко (Іван Франко, XI, 1952, 34); Що він мав тепер, крім невтишимої розпуки в серці? (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 407);
// Сильний своїм виявом. Прибіг до нього брат і, доки промовив яке слово, вибухнув невтишимим риданням (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 162).
НЕВТИШИМИЙ
Тлумачення слова