НЕВТРИМНИЙ

НЕВТРИ́МНИЙ, а, е. Якого не можна стримати, заспокоїти, примусити припинити діяти. У Валі спалахнув у очах захоплений, невтримний азарт (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 267); Невтримний сміх — це її прикра вада (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 33); Повноводий Славуто! Широкий Славуто! У невтримний весняний розлив Міг би ти свою хвилю на берег хлюпнути (Леонід Первомайський, I, 1958, 210).