НЕВТЯМКИ

НЕВТЯМКИ, присудк. сл., розм. Незрозуміло, неясно, невідомо. Се так на мене закида [Одарка] гадючку, а я … наче мені невтямки (Марко Вовчок, VI, 1956, 263); Мені тоді невтямки, де я й хто я, і що діється зо мною (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 300); Йому й невтямки було, що дівоча вдача, як лоза напровесні: пригрій її променем душі — і вона на все життя прихилиться до тебе (Михайло Стельмах, I, 1962, 130);
//  Не приходити в голову; все одно, не до того. Про те, що жінка наказувала, щоб рот виполоскав [Нечипір], йому і невтямки було (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 106); Бідолаха [княгиня], їй невтямки було, що ця поза невигідно.. на гармошку збирає в’ялу шкіру на шиї (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 176).