НЕВЩУХА́ЮЧИЙ, а, е. Який не зменшується, не перестає діяти, звучати і т. ін. Якої сповнені краси відродження ліси, і невщухаючі громи, і радісні дими! (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 39); Навкруги суцільне ревище, стогін, передсмертні крики і невщухаючі заклики: «Вперед!» (Олесь Гончар, II, 1959, 436).
НЕВЩУХАЮЧИЙ
Тлумачення слова