НЕВРІВНОВА́ЖЕНИЙ, а, е. Який не має душевної рівноваги, легко піддається чужим впливам; психічно нестійкий. Петрик змалку звик до неврівноваженого, але доброго Кандиби, вважаючи його своїм батьком (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 150); Мої сини, як зима і весна. Старший — меткий і проворний, як задерикуватий зимовий день. Молодший — неврівноважений, як весняна повінь (Юрій Яновський, II, 1958, 165).
НЕВРІВНОВАЖЕНИЙ
Тлумачення слова