НЕВПОРЯДКО́ВАНИЙ, а, е.
1. Позбавлений упорядкованості, необхідних зручностей. До революції воно [село] мало жалюгідний вигляд: старі, похилі хати, невпорядковані вулиці (Колгоспник України, 11, 1957, 14);
// Не доведений до ладу. Невпорядкований, відірваний від міста чималим вигоном, гай мало притягував «чисту» публіку (Спиридон Добровольський, Олов’яні солдатики, 1961, 108).
2. Позбавлений порядку, системи. Найперше прочитав Давид — «Як нам із землею бути?» — це коротенька спроба розв’язати найболючіше питання обухівське — невпорядковане землекористування (Андрій Головко, II, 1957, 131).