НЕВПОКІ́ЙНИЙ, а, е, заст. Неспокійний, тривожний. Катря стояла, дивилася і думала — невпокійна, тривожна (Марко Вовчок, I, 1955, 230); Рядом з добрими думками в малому серці [Чіпки] ворушилося щось недобре, невпокійне… (Панас Мирний, I, 1949, 147); — Далі починається моє.. невпокійне учителювання (Степан Васильченко, IV, 1960, 37).
НЕВПОКІЙНИЙ
Тлумачення слова