НЕВПОКІЙНО, заст. Присл. до невпокійний. Хоч як було мені невпокійно, хоч як тужило моє серденько, а й я всміхнулась і ніби чогось раділа (Марко Вовчок, I, 1955, 138); Петро помітив, як на льоду щось зачервоніло, і йому невпокійно стало, жарко (Степан Васильченко, II, 1959, 119).
НЕВПОКІЙНО
Тлумачення слова