НЕВПОКІ́ЙЛИВИЙ, а, е, заст. Неспокійний, невгамовний. Гомонять перед нічлігом, Опустившись, ніби хмарка, Невпокійливі шпаки (Максим Рильський, II, 1960, 79); Невпокійливий хлопець… Позаторік — ще зовсім підлітком, підвозив влітку воду трактористам (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 86).
НЕВПОКІЙЛИВИЙ
Тлумачення слова