НЕВМИВА́КА, и, чол. і жін., розм. Неохайна людина; нечепура. — Я знаю, що цей невмивака сом не носитиме тієї сорочки, а тільки порубає на шматки (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 381); — Я тобі й голову змила б, і чуба оцього розчесала б, невмивака ти мій хороший! (Олесь Гончар, II, 1959, 368).
НЕВМИВАКА
Тлумачення слова