НЕВМОТИВО́ВАНИЙ, НЕУМОТИВО́ВАНИЙ, а, е. Який не має доводів, обґрунтування. Висновок експерта може бути відхилений судом.., коли він є голослівним, невмотивованим (Радянське право, 2, 1960, 104); — А щодо твого неумотивованого підозріння, що він говорить мені компліменти про мій вигляд, впевняю тебе, що він не говорив мені ані півсловечком чогось подібного (Ольга Кобилянська, II, 1956, 350).
НЕВМОТИВОВАНИЙ
Тлумачення слова