НЕВІ́СТОЧКА, и, жін.
1. Пестл. до невістка. — А ми Йвана оженимо, от і невісточка буде! — ще веселіше перемився Семен (Леся Українка, III, 1952, 668); Поміж зелених трав біліли соромливі невісточки в жовтих шапочках і білих віночках з пелюсточок навколо голівок (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 230).
2. зневажл. Те саме, що невістка 1. — Ну, взяла собі невісточку! Взяла собі в хату біду! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 291); Побачили б її люди за такою роботою — засміяли б! От, сказали б, невісточку Уляна вибрала. Така ледаща, що одверни й оборони (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 238).