НЕВІ́СТЧИН, а, е. Прикм. до невістка 1; належний невістці. Він вийшов на двір проходитися, побачив невістчину хату і пригадав усе учорашнє… (Панас Мирний, IV, 1955, 61); При перших же словах Олеся розплакалася, ввіткнулася обличчям у невістчине худеньке плече (Анатолій Дімаров, І будуть люди, 1964, 305).
НЕВІСТЧИН
Тлумачення слова