НЕВІ́ЛЬНИЦТВО, а, сер. Стан підлеглості, залежності; становище невільника. Згинь, невільництво, геть! Я не хочу ганьби..! (Павло Грабовський, I, 1959, 409); До невільництва він, звичайно, звик, бачачії щодня тисячі бранців (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 264).
НЕВІЛЬНИЦТВО
Тлумачення слова