НЕВІЛЬНО, присл.
1. Мимоволі, несвідомо. Своїм життям я невільно граю ролю в житті других людей, мені невідомих, так само як ті.. направляють течію мого життя (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 420); А мати не прийшла на бій випроводжати, — і серце іноді невільно защемить… (Володимир Сосюра, I, 1957, 200).
2. у знач. присудк. сл., діал. Не можна, заборонено. — У залі агітувати невільно! — крикнув він [староста] зі злістю, — бо інакше скажу випровадити! (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 66); Зайшла комендантська година, і цивільному населенню ходити по вулицях було вже невільно (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 90).