НЕВІДРИВНИЙ

НЕВІДРИ́ВНИЙ, НЕОДРИ́ВНИЙ, а, е. Якого не можна відривати від чого-небудь; тісно пов’язаний з чимсь; нерозривний. Життя й діяльність Карпенка-Карого невідривні від театру (Українська література, 9 клас, 1957, 74); Радість і щастя людини невідривні від щастя колективу, від процвітання Радянської держави (Літературна газета, 7.VIII 1959, 1);
//  Який діє або здійснюються безперервно, не припиняючись (про погляд, увагу). Мед же мовчала і тільки дивилася на дитину невідривним, повним розпачу поглядом (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 411); Ладигін продовжував мовчати, але його очі з невідривною увагою дивилися на Буданова (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 146).