НЕВІДРА́ДНИЙ, НЕОДРА́ДНИЙ, а, е. Який не звеселяє, не дає відради, втіхи, задоволення; похмурий, безутішний. — Бачите, мамо, хоча б яке тяжке й невідрадне було ваше життя, все ж таки були ви, мамо, щасливою матір’ю (Ольга Кобилянська, II, 1956, 309); — Спогади, то приємні, хвилюючі, то важкі, невідрадні, огортали душу (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 99).
НЕВІДРАДНИЙ
Тлумачення слова