НЕВІДО́МІСТЬ, мості, жін.
1. Абстр. ім. до невідомий 1. Вони [думки] вливають в душу неспокій, вони страшать невідомістю майбутнього (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 191); Невідомість найближчих хвилин темною скелею нависала над ними (Анатолій Хорунжий, Незакінчений політ, 1960, 25).
2. Відсутність відомостей, знань про кого-, що-небудь. Нема у світі гірше, як та невідомість, непевність: що ні заспокоїться, ні зажуритись добре не дасть (Марко Вовчок, I, 1955, 232); Я вже так звик мати від тебе хоч кілька слів, хоч відкриточку, а тут нічого нема, пустка така, невідомість (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 179); Зустрічі з смертю він уже давно перестав страшитися. Неприємна лише невідомість (Василь Козаченко, Вісімсот.., 1953, 31).