НЕВІДЧУ́ТНИЙ, а, е. Якого важко або зовсім неможливо відчути. Повітря над Києвом, здавалось, було густе, аж тверде — хоч ріж його ножем, але прозоре, легке й невідчутне, неначе й не було зовсім (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 215); Щось нове, зовсім непомітне і навіть невідчутне зародилось у камері (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 155).
НЕВІДЧУТНИЙ
Тлумачення слова