НЕВГАВУ́ЧИЙ, а, е. Який не вгамовується, якого не можна втримати, заспокоїти. Тільки Жучка невгавуча У покосах порина (Павло Грабовський, I, 1959, 299);
// Який не стихає, не припиняється протягом тривалого часу (про пісні, звуки, шуми і т. ін.). Гніт в каганчику тихенько Стане мріти й притухати; Цвіркуни покинуть пісню Невгавучу цвіріньчати (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 254); Ой, та який же сьогодні вітер! Він висвистує свою невгавучу пісеньку (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 3).
НЕВГАВУЧИЙ
Тлумачення слова