НЕВГАСИ́МИЙ, а, е.
1. Якого не можна погасити; який постійно горить. Опустіли кошари. Тиша і пустка.. Лиш в стаї тріщить невгасимий вогонь (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 324); Столітні липи палали у невгасимому вогні (Натан Рибак, Помилка.., 1940, 11); * У порівняннях. Тільки те переконання [про можливість добра], котре, мов невгасимий огонь, горіло в їх крові, додало їм такої великої сили (Іван Франко, XVI, 1955, 44).
2. перен. Який ніколи не послабиться, не зникне. Дивна своєю силою, невгасима жива віра в зустріч з улюбленою дочкою не залишала його (Олесь Донченко, III, 1956, 500); Вона мовчки стояла на березі — висока й строга, їй здавалося, що вона — маяк невгасимої сили (Юрій Яновський, II, 1958, 189).