НЕВГАСА́ЮЧИЙ, а, е.
1. Який не гасне; невгасимий, незгасний.
2. перен. Який не зменшується, не зникає. Крізь боїв невгасаючі гули поспішаю до тебе і я, любе місто моє (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 23); Народна невгасаюча любов, Що йшла дорогами і стежечками, Якої й царський кат не поборов, — По світу йде широкими шляхами! (Агата Турчинська, Земле моя.., 1961, 3).