НЕВГАМО́ВНО. Присл. до невгамовний. Його уява працює невгамовно, розвертає перед ним усе нові образи (Іван Франко, IV, 1950, 28); Софія ридала тяжко, невгамовно… аж тут раптом замовкла, мов голос їй порвався (Леся Українка, III, 1952, 542); Слухає [Ївга], як виє зле і безнадійно вітер, як шумить невгамовно дощ (Натан Рибак, Зброя.., 1943, 183).
НЕВГАМОВНО
Тлумачення слова