НЕВЕЛИ́КИЙ, а, е.
1. Незначний розміром, величиною; малий. В невеликих кімнатах було тісно й душно од великого натовпу гостей (Нечуй-Левицький, I, 1956, 145); Антон попросив у кума невеликого, на одного коня, возика й почав накладати гній (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 46); В тиші час од часу чути, як зі стріхи падають на землю і відскакують до дровітні невеликі тугі плоди (Михайло Стельмах, II, 1962, 33);
// Невисокий (про зріст). Перед вами портрет Франка.. Невеликий, хоч сильний мужчина (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 26); Ростом невеликий, але такий прудкий, жвавий, що навряд чи й двоє з ним справились би (Олесь Гончар, II, 1959, 307);
// Незначний кількістю. Невеликі то були гроші (Іван Франко, IV, 1950, 9); На вулиці там недалечко стояла Громадка людей невелика (Леся Українка, I, 1951, 345); Стежечка біжить до того місця, де влітку стоїть невелика пасіка (Михайло Стельмах, I, 1962, 232);
// Який триває недовго; нетривалий. Невеликії три літа Марно пролетіли… (Тарас Шевченко, I, 1963, 351); Невеликі, видно, були збори, коли він на другий день пішов (Панас Мирний, III, 1954, 197); Уляна зробила невелику паузу, тамуючи хвилювання (Олександр Довженко, I, 1958, 294).
2. розм. Дитячого віку; малолітній. Сини мої невеликі, Нерозумні діти, Хто вас щиро без матері Привітає в світі?? (Тарас Шевченко, I, 1963, 72); Жила колись у нашому селі вдова Орлиха. Я ще була невелика дівчинка, не дуже-то що пам’ятаю, а чула се од покійної матері (Марко Вовчок, I, 1955, 80).
3. Незначний щодо сили, глибини вияву, інтенсивності і т. ін. Тепер, коли в його малому сердечку невелике горе виводило свою журливу пісню, — йому очі зразу відкрилися (Панас Мирний, I, 1954, 275); Налітав спроквола невеликий вітер (Юрій Яновський, II, 1958, 47); Вона одержала вже ряд блискучих перемог у невеликих сутичках з супротивником (Олександр Довженко, I, 1958, 497); — Невелика, скажу, радість від цього, — поправляє берданку Матвій (Михайло Стельмах, I, 1962, 87).