НЕУЖИ́ТОК, тку, чол., діал. Непридатна для використання земля. — За кузнею лежать дві купи вугілля, покриті соломою, за ними старий пеужиток, на якому росте ялівець густими кущами, а за ними ліс (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 474); Селянська земля в Галичині була здебільшого найгірша, самі мокляки й неужитки (Петро Козланюк, Відродження.., 1950, 16).
НЕУЖИТОК
Тлумачення слова