НЕУВА́ГА, и, жін.
1. Відсутність або недостатність уваги; неуважність. Дівчина, скориставши з Йонової неуваги, висмикнула свою руку і стрибнула від нього (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 233); Її дім — купка сухого листя, залишена через неувагу замітачем у парку (Ірина Вільде, Б’є восьма, 1945, 25).
2. до кого—чого. Вияв неуважного, байдужого ставлення до кого-, чого-небудь. Мати, поставивши перед Василем тарілку наваристого борщу, була .. здивована з його байдужості до любимої страви та з неуваги до материної турботи (Юрій Яновський, II, 1954, 98); Гнат стояв перед Оксаною Ромазан і чекав, що вона знову почне його пробирати за неувагу до медичного обслуговування населення (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 183).