НЕУ́СПІХ, у, чол. Невдале, небажане для кого-, чого-небудь розв’язання, завершення і т. ін. чого-небудь. Невдача роботи над першою книгою, навіть цілковитий неуспіх першої книги ні в якому разі не повинні обірвати в молодого літератора його бажання, його вирішення писати (Омолич, Перша книга, 1951, 68); Долю операції, успіх чи неуспіх її, могла вирішити, зрештою, тільки вона, матінна-піхота! (Олесь Гончар, III, 1959, 45).
НЕУСПІХ
Тлумачення слова