НЕУЦТВО

НЕ́УЦТВО, а, сер. Недостача, відсутність знання; необізнаність, незнання чого-небудь. Змальовуючи середовище вчителів гімназії, Лисенко висміює їх неуцтво, плазування перед начальством, хабарництво (Українська класична опера, 1957, 164); Самі [коні] стишили біг, а потім і зовсім пішли вільною ходою.. — А я, дурна, їх смикала, — реготала Маруся, не приховуючи свого неуцтва в машталірській справі (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 208).