НЕТРИВКИ́Й, а, е.
1. Який не має міцності, легко руйнується; неміцний. Виходять [рибалки] за двері нетривких своїх хатин, котрі тремтять на морському березі (Юрій Яновський, II, 1958, 50); Весна розтопила лід, ґрунт став мокрим, податливим, нетривким (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 167).
2. Те саме, що нетвердий 2. Стриманою, трохи нетривкою ходою заступила [Тетяна] жінку з дитиною і стала перед чорною цівкою дула (Яків Баш, На землі.., 1957, 46).
3. перен. Який може легко змінюватися, порушуватися; нестійкий, ненадійний. Став [Владислав] доводити, що корисніше довести справу до цілковитої перемоги, ніж підписувати пакт нетривкий і ганебний для Речі Посполитої (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 339); Викликали [пани] з Балти оренбурзьких козаків, і їхні нагаї розірвали ще нетривкі ниті едності поміж селянами (Михайло Стельмах, I, 1962, 502).
4. Те саме, що нестійкий 3. Люба хоче уявити поета-шахтарчука в ті трудні дні, коли інтелігенція саботувала, нетривка частина шахтарів розбігалася (Олексій Кундзіч, Пов. і нов., 1938, 116).