НЕТРУДОВИ́Й, а, е.
1. Який не працює, не живе із своєї праці. Забезпечуючи зміцнення ще молодого радянського державного ладу, Конституція позбавляла виборчих прав нетрудові елементи (Історія УРСР, II, 1957, 148); Поміщики та їх довірені, нетрудові орендарі повинні бути негайно виселені з їхніх колишніх маєтків та господарств (КПУ в резолюціях і рішеннях.., 1958, 34).
2. Який створюється не власною працею, а використанням чужої. Нетрудовий прибуток.