НЕТЯМИТИСЯ

НЕТЯМИТИСЯ, млюся, мишся; мн. нетямляться; недок. Утрачати самовладання від сильного хвилювання, збудження і т. ін., не пам’ятати себе.
//  згадувала, як справді плачуть від розлуки, що справді говорять на прощанні, як справді нетямляться від горя, і се роздирало мені серце (Леся Українка, III, 1952, 703); Хмельницький нетямився від гніву (Яків Качура, Вибр., 1947, 263).