НЕСВІ́ЖИЙ, а, е.
1. Який втратив свої природні властивості. В руці любовно зважив [Мнронич] кристалик апатиту, Похожий на засохлий, брудний, несвіжий сніг (Микола Бажан, Вибр., 1940, 133).
2. Який був у вжитку, у використанні (про одяг); заношений, брудний. На ньому була несвіжа сорочка, розхристана на грудях (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 381); Воєнлікар був у несвіжому халаті і в пом’ятій шапочці (Ю. Ведзик, Полки.., 1959, 36).
3. перен. Який почуває ослаблення, втому. Зморилися здорово, так, що весь час по роботі лежав — та й тепер такий несвіжий, важкий (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 140); Все тіло у Соломії боліло, як побите. Важкі повіки мимохіть спускались на очі, голова була несвіжа (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 363).