НЕСВІТСЬКИЙ

НЕСВІ́ТСЬКИЙ, а, е, рідко. Невластивий людині. Він з несвітським криком кинувся сам на коліна перед .. дівчиною (Іван Франко, IV, 1950, 155); Знадвору вривається несвітський галас (Леся Українка, IV, 1954, 242);
//  Якого не можна перенести, стерпіти; дуже сильний, надмірний. У неї душа кричала від несвітського болю, але ні одне слово не проходило крізь уста (Борис Грінченко, II, 1963, 493); Рана запеклася на височку, І жах несвітський в погляді застиг (Максим Рильський, Мости, 1948, 96);
//  Дуже сильний, значний силою свого вияву. Було трохи паморочно від несвітської спекоти в вагоні, але то хутко минуло (Леся Українка, V, 1956, 336); Їй здалося, що земля западає під її ногами й несвітська тьма застилає небо (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 228).