НЕСУСВІ́ТНИЙ, а, е, розм. Те саме, що несосвітенний. Оркестр заграв щось зовсім несусвітне, повне знайомих мотивів, але безладно скомпоноване (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 185); — Я тобі як людині кажу, а ти знову несусвітне верзеш, — зітхає і посміхається Марія (Михайло Стельмах, I, 1962, 229); Люди раділи з тих змін, що сталися в житті Ганни. — Нагорювалася, сердешна, за тим п’яницею несусвітним, то нехай хоч за Байдою порозкошує (Дмитро Бедзик, Серпе.., 1961, 92).
НЕСУСВІТНИЙ
Тлумачення слова