НЕСТРИ́МАНИЙ, а, е.
1. Якого не стримали, не затамували; якого важко або неможливо стримати; дуже сильний. Стояло кілька хлопців і родичі при них. Велися уривчасті речі, лунали нестримані ридання (Леся Українка, III, 1952, 568); Нестриманим потоком Ідуть і йдуть робітники (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 282).
2. Який не вміє стримуватися, володіти собою. Лейтенант знав Оленченка як хлопця нестриманого і був майже певен, що нагрубив таки він (Іван Багмут, Записки.., 1961, 84).