НЕСПИ́ННИЙ, а, е.
1. Який не припиняється, здійснюється протягом тривалого часу, без перерви; безупинний, безперервний. З вулиці долітало неспинне гарчання моторів (Натан Рибак, Час, 1960, 32); Отаке його безталання! Змалку — нужда і пужа: злиденне дитинство, безрадісна юність, бідність і поневіряння, неспинна виснажлива праця (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 276).
2. Якого не можна зупинити, стримати; невтримний. В страшному, неспинному пориві вривалися партизани в траншеї, доти (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 927).