НЕСПРО́СТА, присл. Не без причини, не без підстав; недаром. Мирослав вичікував, відчувши, що неспроста почав Кирило розмову про.. поїздку (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 174);
// у знач. присудк. сл. — Що ж це я наробила? Це щось неспроста! (Нечуй-Левицький, III, 1956, 253).
НЕСПРОСТА
Тлумачення слова