НЕСПРАВЕДЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який діє, порушуючи справедливість, не відзначається справедливістю. [Милевський:] Ви несправедливі до своїх друзів, Любов Олександрівно (Леся Українка, II, 1951, 75); Гарячий по натурі, Багратіон умів стримуватись, щоб не бути несправедливим, .. до підлеглих (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 95);
// Який суперечить справедливості, не виражає її. Він [Ленін] учив, що війни бувають справедливі і несправедливі (Ленін, Коротка біографія, 1955, 143); Клим боляче вражений з тих несправедливих слів, за якими він вчував одвічні докори (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 209).
2. Який не відповідач дійсності; неправильний. — Скажіть, чи є така наука, щоб навчала.. зневажати родичів, чоловіка за те, що вони темні, невчені? Я неграмотна, проте скажу, що така наука несправедлива (Степан Васильченко, I, 1959, 252).