НЕСПОВИ́ТИЙ, а, е. Якого не сповили. Кинула [Катерина] стремена. Та в хатину. Вертається, несе йому сина. Несповита, заплакала Сердешна дитина (Тарас Шевченко, I, 1963, 37); * Образно. До тих країв Свою я душу із піснями вів, свої гарячі радості й надії І несповиті думи молодії (Андрій Малишко, Серце, 1959, 75).
НЕСПОВИТИЙ
Тлумачення слова