НЕСПОКІЙНО.
1. Присл. до неспокійний 1—4. Маленькі, запалі оченята неспокійно бігали в ямках, немов злякалися чогось (Іван Франко, II, 1950, 7); Вночі Роман прокинувся від холоду. Спав він завжди неспокійно, скидаючи постіль (Михайло Стельмах, I, 1962, 137); Вітер неспокійно шарудів у густій, високій траві (Натан Рибак, Що сталося.., 1947, 8).
2. у знач. присудк. сл. Тривожно, бентежно. — На серці було неспокійно, лячно чогось, журно… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 140); У вибалку, за маєтком, де залягла піхота, було неспокійно. Кулемети захлинались (Олесь Гончар, III, 1959, 137).