НЕСОСВІТЕ́ННИЙ, а, е, розм.
1. Який вражає своєю безглуздістю; позбавлений здорового розуму, розсудливості; несусвітний. Вони [вороги] зводять на нас, зокрема на відносини між народами Радянського Союзу, несосвітенні наклепи (Радянська Україна, 25.XI 1956, 1).
2. Дуже сильний своїм виявом. Знявся такий несосвітенний шарварок, що позбігалися з усієї околиці польські жовніри (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 469);
// Надто великий, значний. Театр справжній: квитки коштують, мабуть, суму несосвітенну! (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 373).