НЕСМЕ́РТНИЙ, а, е, поет.
1. Який завжди живе, не вмирає.
2. Який назавжди зберігається у пам’яті; безсмертний, невмирущий. [Антей:] Іди, служи своєму меценату, забудь краси великі заповіти, забудь несмертний образ Прометея (Леся Українка, III, 1952, 440).