НЕСМЕРТЕ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який не загрожує смертю, не може призвести до загибелі, смерті. Серпень з вереснем схрестили Довгі шпаги несмертельні (Максим Рильський, II, 1960, 75).
2. поет. Те саме, що несмертний. Тільки там [у бою] справжня воля, справжній розмах для сили, тільки там відчуваєш себе живучим і несмертельним (Павло Загребельний, Диво, 1968, 282); * У порівняннях. Старшина Векленко жив і діяв, наче несмертельний, підбадьорював людей веселим словом (Юрій Яновський, Мир, 1956, 213).