НЕ́СЛУХ, а, чол. і жін. Неслухняна людина. — Ах, який же з тебе неслух, Настусю! — сказав студент (Леся Українка, III, 1952, 582); — Казала, як повернувся з поля, — поїж, а потім підеш стріху лагодити. Так ти ж неслух! (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 339).
НЕСЛУХ
Тлумачення слова