НЕСКОРО, присл.
1. Не дуже швидко, не зразу. — Його покликано туди? — Егеж, покликано, — нескоро, роздумуючи, як його сказати, одказала Оришка (Панас Мирний, IV, 1955, 196); — Дмитре, ти меле шукав? — нескоро, з тугою і прихованою надією питає [Марта] його (Михайло Стельмах, II, 1962, 352);
// Не за короткий підрізок часу. Скоро казку повідати, та нескоро путь верстати (Наталя Забіла, Промені, 1951, 106).
2. Не поспішаючи, повільно. Паліїха почала читать нескоро, протяжно, як ото у церкві (Данило Мордовець, I, 1958, 202).